сюрчання —
сюрча́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
сюрчання —
СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (З.
Словник української мови у 20 томах
сюрчання —
-я, с. Дія за знач. сюрчати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сюрчання —
СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (Тулуб, В степу..
Словник української мови в 11 томах
сюрчання —
Сюрча́ння, -ня с. 1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4. 2) Жужжаніе (веретена).
Словник української мови Грінченка