сюрчання

Сюрча́ння, -ня

с.

1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4.

2) Жужжаніе (веретена).

Значення в інших словниках

1. сюрчання — сюрча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сюрчання — СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (З.  Словник української мови у 20 томах
3. сюрчання — -я, с. Дія за знач. сюрчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сюрчання — Сюрча́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сюрчання — СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах