сіпонути —
СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод. Підсил. до сіпну́ти. Бубела сіпонув за віжки (В. Земляк); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Ю. Смолич); // безос.
Словник української мови у 20 томах
сіпонути —
-ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпнути. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сіпонути —
ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док.
Словник синонімів української мови
сіпонути —
СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпну́ти. Бубела сіпонув за віжки (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 162); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 367); // безос.
Словник української мови в 11 томах
сіпонути —
Сіпонути, -ну, -неш гл. Съ силой дернуть.
Словник української мови Грінченка