сіпонути

сіпону́ти

-ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех.

Підсил. до сіпнути.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. сіпонути — сіпону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сіпонути — див. рвати  Словник синонімів Вусика
3. сіпонути — СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод. Підсил. до сіпну́ти. Бубела сіпонув за віжки (В. Земляк); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Ю. Смолич); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. сіпонути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
5. сіпонути — Сіпону́ти, -пону́, -поне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сіпонути — СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпну́ти. Бубела сіпонув за віжки (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 162); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 367); // безос.  Словник української мови в 11 томах
7. сіпонути — Сіпонути, -ну, -неш гл. Съ силой дернуть.  Словник української мови Грінченка