теза —
те́за іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
теза —
(від гр. thesis — положення, твердження) фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення.
Словник стилістичних термінів
теза —
див. ТВЕРДЖЕННЯ; мн. ТЕЗИ, (доповіді) пункти, точки, основні положення.
Словник синонімів Караванського
теза —
[теза] -зие, д. і м. -з'і
Орфоепічний словник української мови
теза —
ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних .. тут я не один раз повинен був ..
Словник української мови у 20 томах
теза —
-и, ж. 1》 Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. || Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. || перев. мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
теза —
те́за (від грец. θέσις – положення, твердження) 1. В логіці складова частина доведення; положення, істинність якого треба довести. 2. У філософії Г.-В.-Ф. Гегеля – перший ступінь тріади. 3. Будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії, основоположне твердження, принцип.
Словник іншомовних слів Мельничука
теза —
У логіці твердження, яке вимагає доведення; висновок, що вимагає доведення на підставі отриманих засновків; у математиці — частина теореми, яку доводять, використовуючи задані засновки.
Універсальний словник-енциклопедія
теза —
ТЕЗА (від грецьк. υέσιζ — положення, твердження) — будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії; у вузькому розумінні — основоположне твердження, принцип. У логіці — складова частина доведення, положення, істинність якого треба довести.
Філософський енциклопедичний словник
теза —
ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)...
Словник синонімів української мови
теза —
ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз повинен був..
Словник української мови в 11 томах