теза

(від гр. thesis — положення, твердження) фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення.

Значення в інших словниках

1. теза — те́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. теза — див. ТВЕРДЖЕННЯ; мн. ТЕЗИ, (доповіді) пункти, точки, основні положення.  Словник синонімів Караванського
3. теза — [теза] -зие, д. і м. -з'і  Орфоепічний словник української мови
4. теза — ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних .. тут я не один раз повинен був ..  Словник української мови у 20 томах
5. теза — -и, ж. 1》 Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. || Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. || перев. мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. теза — те́за (від грец. θέσις – положення, твердження) 1. В логіці складова частина доведення; положення, істинність якого треба довести. 2. У філософії Г.-В.-Ф. Гегеля – перший ступінь тріади. 3. Будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії, основоположне твердження, принцип.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. теза — У логіці твердження, яке вимагає доведення; висновок, що вимагає доведення на підставі отриманих засновків; у математиці — частина теореми, яку доводять, використовуючи задані засновки.  Універсальний словник-енциклопедія
8. теза — ТЕЗА (від грецьк. υέσιζ — положення, твердження) — будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії; у вузькому розумінні — основоположне твердження, принцип. У логіці — складова частина доведення, положення, істинність якого треба довести.  Філософський енциклопедичний словник
9. теза — ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)...  Словник синонімів української мови
10. теза — Те́за, -зи; те́зи, тез (гр., ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. теза — ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз повинен був..  Словник української мови в 11 томах