теза
ТЕ́ЗА, и, ж.
1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.
А вже я в питаннях абстрактних .. тут я не один раз повинен був .. признати першенство своєму вухастому учневі, коли він починав розправляти про яку-небудь тезу (Г. Хоткевич);
// Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь.
Рано чи пізно, а кожна дівчина чи там хлопець мусять у наших умовах побратися, щоб жити повноцінно й здорово – це моя основна теза (В. Підмогильний);
// перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.
[Марков:] Я просто переказую вам тези майбутньої доповіді (В. Собко);
Писати промову всю і в усіх деталях не завжди обов'язково. Досить буває підготувати план, тези (з наук.-попул. літ.).
2. лог. Вихідне положення, що вимагає доведення.
Тезою називається судження або положення, істинність якого треба довести (з навч. літ.);
Нема сумніву, що в самому характері Лесі [Українки] .. був дуже сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (з наук. літ.).
3. У філософії Гегеля – вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади.
Словник української мови (СУМ-20)