тераса —
тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір.
Словник іншомовних слів Мельничука
тераса —
ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо.
Словник української мови у 20 томах
тераса —
-и, ж. 1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2》 перев. мн., геол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тераса —
Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії.
Універсальний словник-енциклопедія
тераса —
ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови
тераса —
ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо.
Словник української мови в 11 томах
тераса —
(фр. < лат. — земляний насип) 1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі. 2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда).
Архітектура і монументальне мистецтво