Орфоепічний словник української мови

тераса

тера́са

[теираса]

-сие, д. і м. -с'і

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. тераса — тера́са іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. тераса — (ярус рельєфу) уступ, мн. пади, ок. пороги; (похила) спадина; (пасовисько в горах) полонина; (при хаті) веранда; п! ЯРУС.  Словник синонімів Караванського
  3. тераса — Ступениця  Словник чужослів Павло Штепа
  4. тераса — тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо.  Словник української мови у 20 томах
  6. тераса — -и, ж. 1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2》 перев. мн., геол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тераса — Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії.  Універсальний словник-енциклопедія
  8. тераса — ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський).  Словник синонімів української мови
  9. тераса — Тера́са, -си; -ра́си, -ра́с  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо.  Словник української мови в 11 томах
  11. тераса — (фр. < лат. — земляний насип) 1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі. 2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда).  Архітектура і монументальне мистецтво