тераса
ТЕРА́СА, и, ж.
1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо.
Подекуди на половині високості гір виступали тераси, на котрих стояли рядами білі хати в садках (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. А вгорі, високо над землею пливли кудись у безкінечну далечінь блакитні тераси спокійного, безхмарного українського неба (Б. Антоненко-Давидович);
При вирощуванні дерев на терасах горизонтальні дороги прокладають по полотну тераси (з наук. літ.).
2. перев. мн., геол. Горизонтальні або трохи похилі уступи земної поверхні (на схилах гір, річкових долин і на узбережжях озер та морів), що розташовані один над одним і показують рівень води в минулому.
Дорога лісом тяглася довго, підіймаючися більше або менше стрімкими терасами все вище й вище (І. Франко);
Вечорами книжник з дружиною розпалювали на терасі в підгір'ї багаття (В. Дрозд);
Дністер у межах Причорноморської западини має широку долину з добре виявленими терасами (з наук. літ.).
3. у знач. присл. тера́сами. У вигляді уступів, розташованих один над одним.
На схилах розкинулося велике село. Воно терасами спадало вниз (С. Журахович);
Берег спадає до моря терасами. На одній з них притулилися до прямовисної кручі житлові приміщення і радіостанція з високою щоглою антени (Р. Іваничук);
Це велике місто [Тбілісі] розташоване в гористій місцевості, і його квартали терасами спускаються до річки Кури (з наук.-попул. літ.).
4. Літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.
Скляні двері на маленькій терасі одчинились (І. Нечуй-Левицький);
Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський);
На столиках на терасі кафе стояли свічки, і полум'я їх було немов вилите з гарячого золота (Ю. Смолич);
На якнайдальшій віллі спитались. Підійшли до терасм, а за терасою тихенька пісня (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)