Значення в інших словниках
-
тонус —
то́нус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
тонус —
У. 1. Рівень емоційно-психічної активності людини; психоенергетичний аспект життєдіяльності: піднесення емоційного тонусу. 2. Тривале скорочення або напруження м’язів і нервових центрів, для яких характерна дуже мала стомлюваність: вегетативний тонус, підвищення тонусу.
Літературне слововживання
-
тонус —
(мед.) напруга, тон
Словник чужослів Павло Штепа
-
тонус —
(лат. tonus, від гр. tonos — напруження) — тривале збудженнянервових центрів і м’язів, яке не викликає втоми.
Словник-довідник музичних термінів
-
тонус —
то́нус (лат. tonus, від грец. τόνος – напруження) тривале скорочення або напруження м’язів і тривале збудження нервової системи, для яких характерні дуже мала стомлюваність м’язів і нервових центрів та незначні енергетичні витрати організму. Під...
Словник іншомовних слів Мельничука
-
тонус —
ТО́НУС, у, ч. 1. фізл. Стан, коли тривале збудження нервової або м'язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму.
Словник української мови у 20 томах
-
тонус —
-у, ч. 1》 фізіол. Стан, коли тривале збудження нервової або м'язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму. Венозний тонус — судинний тонус вен, зумовлений скороченням м'язових елементів їх стінок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тонус —
ТО́НУС, у, ч. 1. фізл. Стан, коли тривале збудження нервової або м’язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму.
Словник української мови в 11 томах