тончити Тончи́ти, -нчу́, -нчи́ш (від тонки́й, порівн. ви́тончений) Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках тончити — тончи́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови тончити — ТОНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., рідко. Робити тоншим. Хазяйство мовчить та шийку тончить (прислів'я). Словник української мови у 20 томах тончити — -чу, -чиш, недок., перех. Робити тоншим, витонченим. Великий тлумачний словник сучасної мови тончити — Тончи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Утончать. Шейк. Словник української мови Грінченка