тубілець

Тубі́лець, -бі́льця; -бі́льці, -ців

Значення в інших словниках

1. тубілець — тубі́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тубілець — див. АБОРИҐЕН.  Словник синонімів Караванського
3. тубілець — див. житель  Словник синонімів Вусика
4. тубілець — ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.  Словник української мови у 20 томах
5. тубілець — -льця, ч. 1》 Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2》 заст. Корінний житель будь-якої місцевості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тубілець — АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І.  Словник синонімів української мови
7. тубілець — ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця. ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.  Словник української мови в 11 томах
8. тубілець — Тубілець, -льця м. Туземецъ.  Словник української мови Грінченка