Значення в інших словниках
-
тубілець —
тубі́лець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
тубілець —
див. АБОРИҐЕН.
Словник синонімів Караванського
-
тубілець —
ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.
Словник української мови у 20 томах
-
тубілець —
-льця, ч. 1》 Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2》 заст. Корінний житель будь-якої місцевості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тубілець —
АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І.
Словник синонімів української мови
-
тубілець —
Тубі́лець, -бі́льця; -бі́льці, -ців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
тубілець —
ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця. ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.
Словник української мови в 11 томах
-
тубілець —
Тубілець, -льця м. Туземецъ.
Словник української мови Грінченка