Значення в інших словниках
-
туга —
ту́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
туга —
Скорбота, сум, смуток, р. тужба, д. банність, (за рідним краєм) носталгія.
Словник синонімів Караванського
-
туга —
[туга] -гие, д. і м. туз'і
Орфоепічний словник української мови
-
туга —
ТУ́ГА, и, ж. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (П.
Словник української мови у 20 томах
-
туга —
Не велика серцю туга, не будеш ти, то буде друга. Як не тебе, то іншу посватаю. Як прийде туга, пізнаєш друга. Лише в нещастю пізнаєш приятеля.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
туга —
I т`уга-и, ж. Почуття глибокого жалю; гнітючий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. || за ким – чим, по кому – чому. Почуття, викликане відсутністю кого-, чого-небудь, хто (що) знаходиться десь далеко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
туга —
ТУГА — екзистенційна ситуація граничного буття, в якій людина переживає неадекватність власної життєвої стратегії виклику буття і втрату автентичності. Т. є симптомом самотрансцендування (див.
Філософський енциклопедичний словник
-
туга —
СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм.
Словник синонімів української мови
-
туга —
Ту́га, -ги, -зі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
туга —
ТУ́ГА, и, ж. Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
туга —
Туга, -ги ж. Горесть, печаль. Волить моя голівонька, ще й серденько в тузі. Рудч. Чп. 87. Він їм тугу розганяє, хоч сам світом нудить. Шевч. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. ум. туженька, тугонька. Серцю туженьки завдав. Гол. І. 188. --------------- Туга, -ги ж. Радуга. Угор.
Словник української мови Грінченка