тупити —
тупи́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
тупити —
ТУПИТИ – ТУПІТИ – ТУПІШАТИ Тупити, -плю, -пиш, перех. Робити тупим. Шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня. Гострив щодня, бо й тупив щодня (О.Ільченко). Тупіти, неперех. Ставати тупим, тупішим. Тупішати. Ставати тупішим.
Літературне слововживання
тупити —
[тупитие] -пл'у, тупиеш, тупл'ат'; нак. -пи, -п'іт'
Орфоепічний словник української мови
тупити —
ТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. ту́плять; недок., що. Робити тупим (у 1 знач.). Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить Шкода́ і оливо тупить (Т. Шевченко); Шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня.
Словник української мови у 20 томах
тупити —
туплю, тупиш; мн. туплять; недок., перех. Робити тупим (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
тупити —
ТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. ту́плять; недок., перех. Робити тупим (у 1 знач.). Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить Шкода́ і оливо тупить (Шевч., II, 1963, 96); Шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня.
Словник української мови в 11 томах
тупити —
Тупи́ти, -плю́, -пиш гл. Притуплять, тупить. Нащо ти ножа тупиш?
Словник української мови Грінченка