тупити
ТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. ту́плять; недок., перех. Робити тупим (у 1 знач.).
Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить Шкода́ і оливо тупить (Шевч., II, 1963, 96);
Шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня. Гострив щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)