тупитися
ТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. ту́пляться; недок. Ставати тупим (у 1 знач.); тупіти.
В усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились і скошувались у чужих.. степах (Стельмах, І, 1962, 608);
Щоб леза стругальних інструментів не тупилися так швидко, рекомендується одразу після правки.. постругати ними одну-півтори хвилини (Гурток «Умілі руки..», 1955, 65).
Словник української мови (СУМ-11)