тупитися

ТУПИ́ТИСЯ (про інструмент, зброю тощо — ставати тупим, тупішим), ТУПІ́ТИ, ТУПІ́ШАТИ (ставати тупішим). — Док.: затупи́тися, затупі́ти. В усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились і скошувались у чужих, кандьором пропахлих степах (М. Стельмах); Березу ("залізну") не бере навіть куля, а найгостріша сокира тупіє після двох-трьох ударів (з газети).

Значення в інших словниках

1. тупитися — тупи́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тупитися — ТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. ту́пляться; недок. Ставати тупим (у 1 знач.); тупіти. В усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились і скошувались у чужих .. степах (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тупитися — тупиться; мн. тупляться; недок. Ставати тупим (у 1 знач.); тупіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупитися — ТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. ту́пляться; недок. Ставати тупим (у 1 знач.); тупіти. В усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились і скошувались у чужих..  Словник української мови в 11 томах