туркання

Ту́ркання, -ння, -нню

Значення в інших словниках

1. туркання — ту́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. туркання — ТУ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́ркати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Набридли і синові жінчині туркання (П. Чубинський); Нерчин .. не чув тупих ударів тенісних ракеток в м'ячі, ні збуджених вигуків Ірми, ні голубиного туркання... (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
3. туркання — -я, с. Дія за знач. туркати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. туркання — ТУ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́ркати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Набридли і синові жінчині туркання (Чуб., II, 1878, 434); Нерчин.. не чув тупих ударів тенісних ракеток в м’ячі, ні збуджених вигуків Ірми, ні голубиного туркання… (Рибак, Час.., 1960, 18).  Словник української мови в 11 томах
5. туркання — Туркання, -ня с. 1) Воркованіе горлицы, туркавки. Шейк. 2) Толкованіе одного и того-же. Набридли і синові жінчинії туркання. Чуб. II. 434.  Словник української мови Грінченка