туркання
ТУ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́ркати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.).
Набридли і синові жінчині туркання (Чуб., II, 1878, 434);
Нерчин.. не чув тупих ударів тенісних ракеток в м’ячі, ні збуджених вигуків Ірми, ні голубиного туркання… (Рибак, Час.., 1960, 18).
Словник української мови (СУМ-11)