туркати

ТУ́РКАТИ, аю, аєш і ТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

1. Видавати своєрідні переливчасті звуки (про голуба, горлицю); воркувати.

Голуби туркають .., мабуть, на даху (Рибак, Помилка.., 1956, 229);

Ранкова іде від ставка прохолода, І туркає горлиця десь лісова... (Нех., Чудесний сад, 1962, 44);

В глухому закутку садка.. турчала горлиця (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).

2. перен., розм. Говорити, повторювати одне й те саме.

Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Сл. Гр.);

Били його в лице капрали, туркали йому до уха слова німецької команди (Хотк., II, 1966, 102);

Турчать [мати] та турчать щодня, щогодини: оженись та оженись (Вовчок, І, 1955, 54).

Значення в інших словниках

1. туркати — ту́ркати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. туркати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. туркати — ТУ́РКАТИ, аю, аєш і ТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати своєрідні переливчасті звуки (про голуба, горлицю); воркувати. Голуби туркають.., мабуть, на даху (Н. Рибак); Ранкова іде від ставка прохолода, І туркає горлиця десь лісова (І.  Словник української мови у 20 томах
4. туркати — -аю, -аєш і турчати, -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати своєрідні переливчасті звуки (про голуба, горлицю); воркувати. 2》 перен., розм. Говорити, повторювати те саме.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. туркати — ВОРКУВА́ТИ (про голубів, горлиць — видавати своєрідні переливчасті звуки), ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ТУ́РКАТИ, ТУРКОТІ́ТИ, ТУРЧА́ТИ, БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ), ГУРКОТА́ТИ (ГУРКОТІ́ТИ), ГУСТИ́. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Л.  Словник синонімів української мови
6. туркати — Туркати, -каю, -єш гл. 1) О горленкѣ: ворковать. Шейк. 2) Твердить не переставая, говорить не переставая все о томъ же. О. 1862. VI, 61. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене.  Словник української мови Грінченка