туркання
ТУ́РКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ту́ркати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.).
Набридли і синові жінчині туркання (П. Чубинський);
Нерчин .. не чув тупих ударів тенісних ракеток в м'ячі, ні збуджених вигуків Ірми, ні голубиного туркання... (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)