усталювати —
уста́лювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
усталювати —
г. устійнювати|ся|, ок. стабілізувати|ся|; (склад чого) встановлювати|ся|; (- традиції) узвичаювати|ся|; (- вдачу) формувати|ся|.
Словник синонімів Караванського
усталювати —
УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Робити сталим, без відхилень, змін. Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Іван Ле); // Зміцнювати, робити надійнішим.
Словник української мови у 20 томах
усталювати —
-юю, -юєш, недок., усталити, -лю, -лиш. док., перех. 1》 Робити сталим, без відхилень, змін. || Зміцнювати, робити надійнішим. 2》 Формувати що-небудь, надаючи йому чітко окреслених якостей, виразних рис.
Великий тлумачний словник сучасної мови
усталювати —
УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Робити сталим, без відхилень, змін. Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Ле, Міжгір’я, 1953, 334)...
Словник української мови в 11 томах