усталювати

г. устійнювати|ся|, ок. стабілізувати|ся|; (склад чого) встановлювати|ся|; (- традиції) узвичаювати|ся|; (- вдачу) формувати|ся|.

Значення в інших словниках

1. усталювати — уста́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. усталювати — УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Робити сталим, без відхилень, змін. Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Іван Ле); // Зміцнювати, робити надійнішим.  Словник української мови у 20 томах
3. усталювати — -юю, -юєш, недок., усталити, -лю, -лиш. док., перех. 1》 Робити сталим, без відхилень, змін. || Зміцнювати, робити надійнішим. 2》 Формувати що-небудь, надаючи йому чітко окреслених якостей, виразних рис.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. усталювати — Уста́лювати, -люю, -люєш; уста́лити, -ста́лю, -ста́лиш, -лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. усталювати — УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Робити сталим, без відхилень, змін. Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Ле, Міжгір’я, 1953, 334)...  Словник української мови в 11 томах