усталювати
УСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСТА́ЛИТИ, лю, лиш, док., що.
1. Робити сталим, без відхилень, змін.
Якась тривога чи надмірна цікавість до цієї людини не давала [Саїду] усталити настрою, бодай би оволодіти собою (Іван Ле);
// Зміцнювати, робити надійнішим.
З часом може трапитись їй якийсь жених, що буде до її маєтку відповідний і таким способом усталить своє буття (О. Кобилянська).
2. Формувати що-небудь, надаючи йому чітко окреслених якостей, виразних рис.
Хамза, наперекір бажанням батька, залишив медресе і самоосвітою поповнював знання, усталював світогляд (Іван Ле);
В результаті використання різноманітних мовних джерел кожний із стилів і жанрів зокрема усталює свій, специфічний, склад лексики та фразеології (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)