усталюватися
УСТА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., УСТА́ЛИТИСЯ, литься, док.
1. Робитися сталим, без відхилень, змін, переставати докорінно змінюватися.
Тисячоліття шуміла тирса в степах, тисячоліття пішли на утворення чорнозему .. Розвивався рослинний і тваринний світ степу, усталювалися кліматичні умови (з наук.-попул. літ.);
Як тільки усталилась погода, художник Ломов до схід сонця вирушав верхи з дому і їхав сюди (В. Гжицький);
Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу, І лава, кров землі, застигла в темну масу, Шпилі усталились і гуркіт занімів (М. Зеров);
// Зміцнюватися, ставати надійнішим.
Міцна дружба в боях ще більше усталилася, з одного погляду навчилися друзі розуміти один одного (В. Собко);
// Закріплюватися у певній формі.
Цілком усталилися на той час [XVI –XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, ворожий, вода – тиха (з наук.-попул. літ.).
2. Формуватися в що-небудь стале, з чітко окресленими якостями, виразними рисами.
В молодого подружжя росте хлопчик, спільні усталюються в обох ідеали (О. Кундзич);
Сергій дивувався, як вона [Лариса] виросла за цей місяць, змужніла, як помітно усталюється її характер (О. Гуреїв).
3. З'явившись, утверджуватися на довгий час, ставати тривалим, постійним.
З давніх-давен усталився в Кролівцях звичай: .. увесь щедро дарований природою хист віддавати художньому ткацтву (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)