цеглина

Цегли́на, -ни; -ли́ни, -ли́н

Значення в інших словниках

1. цеглина — цегли́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цеглина — ЦЕГЛИ́НА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Л. Глібов); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (С.  Словник української мови у 20 томах
3. цеглина — -и, ж. 1》 Прямокутний брусок із глини (перев. випаленої), що вживається як будівельний матеріал. 2》 збірн., діал. Цегла (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цеглина — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В.  Словник синонімів української мови
5. цеглина — ЦЕГЛИ́НА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина… (Гл., Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Чорн.  Словник української мови в 11 томах