Значення в інших словниках
-
цегла —
зб., (бита) цегелля; од. зб. цеглина; цеглиння.
Словник синонімів Караванського
-
цегла —
це́гла іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
цегла —
ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під'їздили підводи і від'їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (М. Коцюбинський); З станції прибули дошки, цегла, пісок (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
цегла —
це́гла: ◊ це́гла на голову впа́ла ірон. про того, чиї слова і вчинки невмотивовані, непередбачувані (ср, ст): Що тобі, Альойзи? Цегла на голову впала? Я тебе вже здалека бачив. По́що мені втікати? Не знаю, чого ти хочеш від мене? (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
цегла —
-и, ж. 1》 збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). Цегла-сирець — будівельний матеріал із невипаленої глини. 2》 рідко. Те саме, що цеглина 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
цегла —
ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В.
Словник синонімів української мови
-
цегла —
ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під’їздили підводи і від’їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
цегла —
Штучний камінь, виконаний з глини. У стародавні часи використовувався висушений на сонці, т. зв. сирець. Згодом Ц. отримували обпаленням, у будівництві за конструктивними якостями розрізняються: звичайна, силікатна, полегшена, легка, вогнетривка...
Архітектура і монументальне мистецтво
-
цегла —
Цегла, -ли ж. Кирпичъ. А зась, мурий нехрещений! Цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695.
Словник української мови Грінченка