цегла

Цегла, -ли

ж. Кирпичъ. А зась, мурий нехрещений! Цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695.

Значення в інших словниках

1. цегла — зб., (бита) цегелля; од. зб. цеглина; цеглиння.  Словник синонімів Караванського
2. цегла — це́гла іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. цегла — ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під'їздили підводи і від'їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (М. Коцюбинський); З станції прибули дошки, цегла, пісок (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. цегла — це́гла: ◊ це́гла на голову впа́ла ірон. про того, чиї слова і вчинки невмотивовані, непередбачувані (ср, ст): Що тобі, Альойзи? Цегла на голову впала? Я тебе вже здалека бачив. По́що мені втікати? Не знаю, чого ти хочеш від мене? (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. цегла — -и, ж. 1》 збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). Цегла-сирець — будівельний матеріал із невипаленої глини. 2》 рідко. Те саме, що цеглина 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цегла — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В.  Словник синонімів української мови
7. цегла — Це́гла, -ли, -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цегла — ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під’їздили підводи і від’їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. цегла — Штучний камінь, виконаний з глини. У стародавні часи використовувався висушений на сонці, т. зв. сирець. Згодом Ц. отримували обпаленням, у будівництві за конструктивними якостями розрізняються: звичайна, силікатна, полегшена, легка, вогнетривка...  Архітектура і монументальне мистецтво