цеглина

ЦЕГЛИ́НА, и, ж.

1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал.

Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Л. Глібов);

Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (С. Чорнобривець);

Юнак мовчки починає збирати цілі цеглини, старанно вкладаючи їх на місце (А. Шиян);

* Образно. До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина: До храму людських змагань, праць і тру́дів Чень і моя доложиться цеглина (І. Франко);

Діла ростуть у невловимі черги. Громадиться цеглинами життя (Є. Маланюк);

Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Олесь Досвітній);

* У порівн. Кричить прикажчик нам мордатий: – Косіть, косіть! А хліб глевкий у животі, – немов цеглини... (В. Сосюра).

2. збірн., діал. Цегла (у 1 знач.).

Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. цеглина — цегли́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цеглина — -и, ж. 1》 Прямокутний брусок із глини (перев. випаленої), що вживається як будівельний матеріал. 2》 збірн., діал. Цегла (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цеглина — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В.  Словник синонімів української мови
4. цеглина — Цегли́на, -ни; -ли́ни, -ли́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. цеглина — ЦЕГЛИ́НА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина… (Гл., Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Чорн.  Словник української мови в 11 томах