цеглинка
ЦЕГЛИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до цегли́на 1.
І пішла [Олеся] по доріжці, викладеній червоною цеглою, не обернувшись, не попрощавшись; каблуки її стареньких гумових ботиків м'яко простукали по цеглинках (В. Дрозд);
* Образно. Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями і галичанами на полі язиковім (І. Франко);
Прийшла звістка з волі, що в рідному краї за довгі роки неволі вперше вільно вдарили в дзвін, будячи од вікового сну заколиханий неволею край .. Так хочеться, до сліз, до болю, хоч один камінчик, хоч цеглинку покласти крадькома, нікому невідомому, на те нове велике будування (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)