1. Словник української мови у 20 томах

цеглинка

ЦЕГЛИ́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до цегли́на 1.

І пішла [Олеся] по доріжці, викладеній червоною цеглою, не обернувшись, не попрощавшись; каблуки її стареньких гумових ботиків м'яко простукали по цеглинках (В. Дрозд);

* Образно. Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями і галичанами на полі язиковім (І. Франко);

Прийшла звістка з волі, що в рідному краї за довгі роки неволі вперше вільно вдарили в дзвін, будячи од вікового сну заколиханий неволею край .. Так хочеться, до сліз, до болю, хоч один камінчик, хоч цеглинку покласти крадькома, нікому невідомому, на те нове велике будування (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цеглинка — [цеиглинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  2. цеглинка — цегли́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цеглинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до цеглина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цеглинка — ЦЕГЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до цегли́на 1. *Образно. Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями і галичанами на полі язиковім (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. цеглинка — Цеглина, -ни ж. Кирпичина. Поклади холодну цеглину на піч, хиба не потеплішає. Ком. II. 48. ум. цеглинка, цегли́ночка. Шевч. 310. Словник української мови Грінченка