1. Словник української мови у 20 томах

цеглиння

ЦЕГЛИ́ННЯ, я, с., збірн., розм.

Те саме, що це́гла 1.

Там [на заводі] кипить руда сувора, б'є міцне цеглиння поду, тут шумить бентежне море, зеленаву кида воду... (М. Рудь);

// Побита цегла.

Аж ось знову якась цікава з зелених ящірок .. виткнулась і, забачивши їх [хлопців], як попарена шмигонула в цеглиння (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цеглиння — цегли́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цеглиння — -я, с., збірн., розм. Те саме, що цегла 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цеглиння — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В. Словник синонімів української мови
  4. цеглиння — ЦЕГЛИ́ННЯ, я, с., збірн., розм. Те саме, що це́гла 1. Там [на заводі] кипить руда сувора, б’є міцне цеглиння поду, тут шумить бентежне море, зеленаву кида воду… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 78); // Побита цегла. Аж ось знову якась цікава з зелених ящірок.. Словник української мови в 11 томах