ченчик —
ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. – Се, – каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві, – се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш); – Не гнись, не гнисмь! – гукав проворний ченчик двом бідакам, що заливались потом.
Словник української мови у 20 томах
ченчик —
че́нчик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
ченчик —
-а, ч., розм. Пестл. до чернець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ченчик —
ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.
Словник синонімів української мови
ченчик —
ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. — Се, — каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві,— се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш, Вибр., 1969, 77); — Послухайте, Петре, ви справжнісінький ченчик (Баш, Вибр., 1948, 17).
Словник української мови в 11 томах
ченчик —
Ченчик, -ка м. ум. отъ чернець.
Словник української мови Грінченка