черево —
ЧЕ́РЕВО, а, с. 1. Те саме, що живі́т 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (прислів'я); Єлей Потік у черево чернече! (Т. Шевченко); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу.
Словник української мови у 20 томах
черево —
че́рево іменник середнього роду * Але: два, три, чотири че́рева
Орфографічний словник української мови
черево —
Волить черево лупнути, ніж мав би дар Божий змарнуватися. Хай бісове черево трісне, аби дар Божий не пропав. Про того, хто дуже багато їсть. Черево не дерево — роздасться. Приповідка лакомого. Воліє черево сказитися, як має страва лишитися.
Приповідки або українсько-народня філософія
черево —
-а, с. 1》 Те саме, що живіт 1). || розм. Великий живіт. 2》 перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. || Нижня частина механізмів, предметів і т. ін., що нагадує живіт (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
черево —
набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І.
Фразеологічний словник української мови
черево —
ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О.
Словник синонімів української мови
черево —
ЧЕ́РЕВО, а, с. 1. Те само, що живі́т 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Укр.. присл.., 1963, 115); Єлей Потік у черево чернече! (Шевч., II, 1963, 400); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу.
Словник української мови в 11 томах