черево
ЧЕ́РЕВО, а, с.
1. Те саме, що живі́т 1.
Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (прислів'я);
Єлей Потік у черево чернече! (Т. Шевченко);
Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу. Де – на череві, де – рачки, наблизились до передбачуваного ворожого місцеперебування (Ю. Яновський);
Коні по черево грузли в снігу (І. Микитенко);
Вужак повільно, мляво, мов сонний, спустився з куща, показуючи своє срібне, в темних кільцях черево (О. Донченко);
Попід осокою вузенькою чорною смужечкою скрадається лис. Він повз на череві, нехтуючи заради вечері м'яким кожушком (Ю. Мушкетик);
// розм. Великий живіт.
– Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах);
Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся надміру, але вже з черевом перед собою, водить за свекрухою запитливими очима (Ірина Вільде);
Макс пішов із парку. Потім він стояв біля вітрини голодуючих. Пильно дивився на фотографії дітей з тоненькими ніжками й розбухлими черевами (М. Хвильовий).
2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина чого-небудь.
Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям, залізом (О. Копиленко);
Залізна руда. Її добули з затишних теплих зелених надр, щоб піддати випробуванню пекельними температурами в розпечених черевах домен, мартенів і бесемерів (П. Загребельний);
Семен Архипович неуважно стежив за тим, що діялося на сцені, і повертав обережно голову, шукаючи в темному череві театрального залу привабливе обличчя Ольги (Н. Рибак);
По східцях, зроблених з плескатого річкового каменю, опустився [Давид] у черево льоху, де в боднях восковіло і бралось іржею сало (М. Стельмах);
Смерч. Торнадо. Тромб... Під такими назвами відомий цей грізний і загадковий вихор, у “черево” якого втягується все, що трапляється на шляху (з наук.-попул. літ.);
// Нижня частина механізмів, предметів і т. ін., що нагадує живіт (у 1 знач.).
Літак робив коло над селищем, і тепер селище було якраз під черевом літака (Ю. Смолич);
В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Л. Первомайський).
◇ (1) З легки́м че́ревом – не попоївши; надголодь.
Як лірик ти, то знай, що з черевом легким літати легше в високості (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)