шелюга —
ШЕЛЮГА́, и́, ж. 1. Верба гостролиста. Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок (І. Сенченко); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (П. Колесник). 2. збірн. Зарості верби гостролистої.
Словник української мови у 20 томах
шелюга —
шелюга́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шелюга —
-и, ж. 1》 Верба гостролиста. Червона шелюга — червоний верболіз; красноталь. 2》 збірн. Зарості верби гостролистої.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шелюга —
ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
шелюга —
ШЕЛЮГА́, и́, ж. 1. Верба гостролиста. Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок (Сенч., Опов., 1959, 129); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (Кол., На фронті.., 1959, 65).
Словник української мови в 11 томах
шелюга —
Шелюга, -ги ж. = шелюг. О. 1861. VIII. 93. ЗЮЗО. І. 134.
Словник української мови Грінченка