шпетити —
Картати, (на всю губу) лаяти, сварити; (за що) ганити, вичитувати.
Словник синонімів Караванського
шпетити —
див. дорікати; лаяти
Словник синонімів Вусика
шпетити —
Шпечу, шпетиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. // Суворо відчитувати, ганити кого-небудь. Хтось шпетив тебе, питавши, хто ти й де ти, а перелети й недолети не вимінили давні мети? (П-1:170).
Словник поетичної мови Василя Стуса
шпетити —
ШПЕ́ТИТИ, шпе́чу, шпе́тиш, недок., кого, розм. Лаяти, сварити кого-небудь. Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олимпських шпетив на всю губу (І. Котляревський); // Суворо відчитувати, ганити кого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
шпетити —
шпе́тити дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
шпетити —
Шкодити, поганити
Словник застарілих та маловживаних слів
шпетити —
шпечу, шпетиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. || Суворо вичитувати, ганити кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпетити —
ШПЕ́ТИТИ, шпе́чу, шпе́тиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олимпських шпетив на всю губу (Котл., І, 1952, 104); // Суворо відчитувати, ганити кого-небудь.
Словник української мови в 11 томах
шпетити —
Шпе́тити, -чу, -тиш гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Ном. № 3535. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Котл. Ен. II. 30. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. Г. Барв. 423. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова. К. ХП. 25.
Словник української мови Грінченка