шпетити
шпе́тити
Шпечу, шпетиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. // Суворо відчитувати, ганити кого-небудь.
Хтось шпетив
тебе, питавши, хто ти й де ти,
а перелети й недолети
не вимінили давні мети? (П-1:170).
Словник поетичної мови Василя Стуса