ґонтар —
ҐОНТА́Р, я́, ч. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). – Ти виростав у лісах між ґонтарями (І. Франко); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, ґонтарі досортовували шпунтовану ґонту (М. Стельмах); // Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).
Словник української мови у 20 томах
Ґонтар —
Ґонта́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
ґонтар —
-я, ч. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). || Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).
Великий тлумачний словник сучасної мови