ґонтар

ҐОНТА́Р, я́, ч.

Той, хто виготовляє ґонт (ґонту).

– Ти виростав у лісах між ґонтарями (І. Франко);

Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, ґонтарі досортовували шпунтовану ґонту (М. Стельмах);

// Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).

Ґонтар неквапливо клав дощечку до дощечки, латаючи прогнилі від дощів ділянки стріхи (із журн.).

Значення в інших словниках

1. Ґонтар — Ґонта́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. ґонтар — -я, ч. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). || Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ґонтар — Ґонта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)