ґонталь

ҐОНТА́ЛЬ, я́, ч., діал.

Цвях, кілок, яким прибивають ґонт (ґонту).

Новий вінок, і молот, і гонталь, І на новий мене вбивають паль (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. ґонталь — -я, ч. Залізний цвях, яким прибивають ґонт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ґонталь — Ґонта́ль, -ля́, -ле́ві; -талі́, -лі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. ґонталь — Ґонталь, -ля м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ. Хотин. у.  Словник української мови Грінченка