ґонтар

ґонта́р

-я, ч.

Той, хто виготовляє ґонт (ґонту).

|| Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).

Значення в інших словниках

1. ґонтар — ҐОНТА́Р, я́, ч. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). – Ти виростав у лісах між ґонтарями (І. Франко); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, ґонтарі досортовували шпунтовану ґонту (М. Стельмах); // Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).  Словник української мови у 20 томах
2. Ґонтар — Ґонта́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. ґонтар — Ґонта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)