байстрючище

Байстрюк, -ка

м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. посл. ум. байстрючок. ув. байстрючище.

Значення в інших словниках

1. байстрючище — див. дитина  Словник синонімів Вусика