бахур
Бахур, -ра и бахурь, -ря
м.
1) Волокита, ловеласъ, развратникъ. Котл. Ен. І. 36. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць і бахурів на цілий плуг. Котл. Ен.
2) = байстрюк. Шух. І. 32.
3) Мальчуганъ, ребенокъ. Желех.
4) Еврейскій ребенокъ. Ти не будеш, я не буду, а хто ж буде пити? А хто ж буде на жидівські бахурі робити? Грин. III. 205.
Словник української мови Грінченка