безталаннячко
Безтала́ння, -ня
с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. Н. П. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталанне. Мет. 306. ум. безталаннячко. МВ. ІІ. 122.
Словник української мови Грінченка