безталаннячко
БЕЗТАЛА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до безтала́ння 1.
— Безталаннячко ж моє!.. — побивається Катря (Вовчок, І, 1955, 209).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗТАЛА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до безтала́ння 1.
— Безталаннячко ж моє!.. — побивається Катря (Вовчок, І, 1955, 209).
Словник української мови (СУМ-11)