безтарка
БЕЗТА́РКА, и, ж., розм. Віз або машина, пристосовані для перевезення сільськогосподарських продуктів без тари.
До безтарки, застеленої брезентом, насипали відрами зерно з-під віялки (Ю. Янов., Мир, 1956, 103);
На подвір’ї стоїть безтарка, наповнена яблуками (Стельмах, На.. землі, 1949, 557).
Словник української мови (СУМ-11)