бендюга
Бендюга, -ги
ж.
1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. (Залюбовск.): 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. Харьк. у.
4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк.
Словник української мови Грінченка