Словник української мови Грінченка

бендюга

Бендюга, -ги

ж.

1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. (Залюбовск.): 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. Харьк. у.

4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. бендюга — див. палиця  Словник синонімів Вусика